Батьки Хосе Альфредо Веги змогли впізнати тіло сина лише завдяки дитячому шраму. В іншому випадку тіло було набряклим до невпізнання. «З ним все було гаразд, коли він пішов», – сказав його батько, Мігель Анхель Вега, згадуючи ніч майже три роки тому, коли поліцейські увірвалися в їхній дім і забрали його сина. «Він був здоровий». Тепер, у 29 років, Хосе Альфредо був мертвий у морзі.
Батьки Хосе Альфредо Веги змогли ідентифікувати тіло сина лише завдяки шраму з дитинства. В іншому випадку труп був розпухлим до невпізнання. «З ним все було гаразд, коли він пішов», – згадував його батько, Мігель Анхель Вега, ніч, коли поліцейські увірвалися в їхній дім і забрали його сина. «Він був здоровий». Тепер, у 29 років, Хосе Альфредо був мертвий у морзі.
Група правозахисних організацій подала позов у четвер, щоб зупинити Міністерство внутрішньої безпеки США (DHS) від остаточного закриття своїх внутрішніх контрольних підрозділів. Це сталося після того, як адміністрація Трампа звільнила ключових співробітників, фактично зупинивши роботу цих органів.
Позов, поданий у Нью-Йорку організацією «Robert F. Kennedy Human Rights» та двома групами захисту прав іммігрантів, має на меті зберегти основні запобіжники в агентстві. Ці запобіжники, створені Конгресом, допомагають виявляти та запобігати порушенням прав людини з боку офіцерів DHS.
Пропонована реорганізація Державного департаменту США, ініційована держсекретарем Марко Рубіо, викликала хвилю критики. Планується ліквідувати офіс, офіційною метою якого є сприяння демократії, безпеці та справедливості в інших країнах.
Світ, про який постійно говорив Папа Франциск – світ, де піклуються про мігрантів, захищають здоров'я планети та права людини – руйнувався навколо нього в останні роки. На кожну нову невдачу Франциск реагував мовчанням. Як сказав архієпископ Пол Галлахер, міністр закордонних справ Ватикану та близький помічник Франциска, коли Франциск був «розчарований певними політичними рішеннями, які ухвалюють уряди», на нього «сходило мовчання».
Проєкт указу, підготовлений адміністрацією Трампа, передбачав масштабну реструктуризацію Державного департаменту США. Зокрема, пропонувалося ліквідувати майже всі операції в Африці та закрити посольства й консульства на всьому континенті. Документ також передбачав скорочення підрозділів у штаб-квартирі Держдепартаменту, які займаються питаннями зміни клімату, проблемами біженців, а також питаннями демократії та прав людини.
У Тунісі, який колись був єдиною арабською демократією, суд виніс суворі вироки видатним опозиційним діячам, визнаним винними у змові проти державної безпеки. Правозахисні групи та юристи назвали ці звинувачення безпідставними. У справі було звинувачено близько 40 осіб, серед яких опозиційні лідери, юристи, бізнесмени, правозахисники та журналісти. Суд виніс вироки ув'язнення терміном від 13 до 66 років.
Сенатору США Крісу Ван Голлену відмовили у відвідуванні Кілмара Армандо Абрего Гарсіа у сумнозвісній в'язниці в Сальвадорі. Згодом, влада доставила Абрего Гарсіа до готелю сенатора в Сан-Сальвадорі, де вони зустрілися за столом ресторану. Президент Сальвадору, Наїб Букеле, опублікував фото зустрічі в соцмережі X, зазначивши, що Абрего Гарсіа «зараз п'є маргариту в тропічному раю Сальвадору!». Ван Голлен спростував цю інформацію.
Група юристів подала позов проти Коста-Рики, стверджуючи, що країна порушила права десятків неповнолітніх, депортованих зі Сполучених Штатів. Йдеться про утримання їх протягом майже двох місяців в умовах, «які можуть завдати непоправної шкоди».
Це вже другий гучний юридичний виклик центральноамериканській країні, яка погодилася прийняти сотні депортованих, висланих владою США. Ця ситуація є результатом зусиль адміністрації Трампа, спрямованих на те, щоб інші країни допомогли їй здійснювати масові депортації.
Рамона Матос, нещодавно отримавши громадянство США, і колишня лікарка з Куби, не вагалася, коли вирішувала, за кого голосувати минулого року. Вона обрала Дональда Трампа, кандидата, який обіцяв бути жорстким щодо комуністичного уряду Куби. Вона сподівалася, що він допоможе звільнити кубинський народ і, зокрема, покладе край інструменту, який уряд Гавани використовував для покращення свого іміджу у світі — інструменту, який пані Матос вважала особливо огидним з особистих причин.