Синтоїзм

У Хіросімі, похмурим днем у листопаді, я стояв на еспланаді Меморіального парку Миру, слухаючи урочистий дзвін Дзвону Миру, в який знову і знову дзвонили англійські та американські туристи. Традиційний японський дзвін, зроблений з окисленого металу, має маятниковий стрижень, який вдаряє по атомному символу, вигравіруваному на його боці, ніби виганяючи це зло з землі. За кілька футів від них група японських школярів стояла, сміючись і бешкетуючи, чіпляючись один за одного, як це роблять школярі всюди.

Японська мова, як і японські вулиці, часто є строкатим поєднанням різних елементів. Прогулюючись торговим центром в Осаці, де поруч розташовані чайні кімнати в стилі татамі, французькі кафе та McDonald’s, можна помітити китайські ієрогліфи, відомі як кандзі, на багатьох вивісках магазинів. Також зустрічаються слова, написані спрощеною японською силабічною азбукою (хірагана) та іншою силабічною азбукою (катакана), яка зазвичай використовується для транслітерації іноземних термінів. Обидві азбуки були розроблені в IX столітті.

«Бачите те дерево? Воно червоніє, чи не так?» Я подивився туди, куди вказував Котаро Нішіборі, останній виробник паперових парасольок у Кіото. Зліва від нас була алея вишневих дерев, листя яких було кольору бичачої крові того сонячного листопадового ранку. Справа був замок Нідзьо, де, як повідомив мені Нішіборі, почалася Реставрація Мейдзі. Саме тут, у 1868 році, останній сьоґун, Йосінобу Токуґава, повернув політичну владу імператору Мейдзі, поклавши край майже 700-річному сьоґунату.