У той час як Індія готувалася застосувати військову силу проти Пакистану у відповідь на нещодавній теракт у Кашмірі, Нью-Делі активно використовував й інші, менш очевидні методи впливу. Ці кроки були безкровними, більш витонченими та переважно спрямованими на економічну вразливість Пакистану.

Одним із ключових напрямків тиску стало можливе протистояння отриманню Пакистаном надзвичайно важливого кредиту від Міжнародного валютного фонду (МВФ). Індійські офіційні особи натякали на свою позицію щодо відмови у продовженні кредитної лінії на суму близько 7 мільярдів доларів, що вважається життєво важливим для фінансової стабілізації Пакистану та фінансування необхідних соціальних програм. Попри відсутність офіційного підтвердження з боку Індії, згідно з повідомленнями у ЗМІ, потенційно під прицілом можуть опинитися й інші джерела фінансової допомоги для Пакистану.

Тиск проявлявся різними способами. Незадовго до нанесення авіаударів по Пакистану Індія вже тестувала нові методи впливу на свого давнього супротивника.

У квітні Індія вийшла з угоди про розподіл водних ресурсів, укладеної у 1960 році, яка десятиліттями забезпечувала Пакистану доступ до води. Цей крок у Пакистані було названо актом війни.

Індія також застосувала «м'яку силу», обмежуючи доступ пакистанських музикантів та спортсменів (зокрема, гравців у крикет) до індійських аудиторій у соціальних мережах, що нагадує блокування індійською владою китайських застосунків після прикордонного конфлікту у 2020 році.

Крім того, Індія оголосила про повне припинення торгівлі з Пакистаном. На практиці обсяг товарообігу між країнами був невеликий; Індія переважно експортувала цукор, медикаменти та деякі хімікати. Економічна асиметрія між цими сусідніми країнами очевидна: до загострення ситуації Пакистан постачав до Індії товари лише на 2 мільйони доларів.

Найзначущіші фінансові інструменти тиску часто застосовуються за зачиненими дверима. Експерти зазначають, що міжнародні фінансові інститути, попри їх зовнішню схожість із корпоративними банками, по суті, є дуже політизованими структурами. Рішення про кредити можуть залежати не тільки від економічної доцільності проєкту, але й від геополітичного розташування сил та інтересів впливових країн-членів. Як приклад наводиться випадок із 1998 року, коли Азійський банк розвитку скасував уже схвалений кредит Індії після проведення нею ядерних випробувань, що викликало широке міжнародне засудження.

Сьогодні ситуація змінилася: багато країн виявляють більшу симпатію до Індії, зокрема завдяки швидкому зростанню її економіки, яка стала вдесятеро більшою за пакистанську. Індія розглядається як привабливий ринок і потенційна альтернатива Китаю.

На тлі напруженості Індія також активно укладає нові торговельні угоди, наприклад, про вільну торгівлю з Великою Британією, та веде переговори зі США та Європейським Союзом.

Тим не менш, міжнародні фінансові організації можуть виявляти обережність, побоюючись надмірного тиску на Пакистан. Визнаючи його економічну вразливість, вони можуть не захотіти занурювати країну у ще більшу нестабільність після багатьох років програм, спрямованих на покращення боргової ситуації та валютної стабільності.

Індія спростувала повідомлення про лобіювання відмови Азійським банком розвитку в кредитах Пакистану, але не заперечувала спроб повернути Пакистан до «сірого списку» Групи розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF). Включення до цього списку серйозно ускладнює доступ країни до міжнародного фінансування; Пакистану знадобилися роки зусиль, щоб вийти з нього у 2022 році.

Експерти підкреслюють, що одним із найпотужніших невійськових інструментів Індії є її покращені відносини з ключовими світовими державами та регіональними гравцями, включаючи країни Перської затоки, європейські держави та США. Після терактів у Мумбаї у 2008 році, організованих, як вважається, з Пакистану, багато країн ясно усвідомили характер індійських проблем у сфері безпеки, що сприяло зміцненню позицій Індії на міжнародній арені.