Декількома словами
Китай посилив контроль над світовим ринком рідкоземельних металів, що створює залежність для США та інших країн. Ця ситуація підкреслює важливість диверсифікації поставок стратегічних ресурсів для економічної безпеки.
У 2010 році Китай сколихнув світ, запровадивши ембарго на експорт ключових рідкоземельних металів до Японії. Японські керівники з тривогою виступали на телебаченні, попереджаючи про вичерпання критично важливої сировини.
Ембарго, спричинене територіальною суперечкою, тривало лише сім тижнів. Але воно змінило глобальний ланцюг постачання цих металів. Після закінчення ембарго Китай рішуче взяв під контроль свої мінеральні багатства. Вищі посадовці в Пекіні викорінили корупцію, придушили контрабандистів і консолідували галузь під державним контролем.
Світ отримав попередження, особливо Японія та Сполучені Штати, два найбільші споживачі китайських рідкоземельних металів, що використовуються у всьому, від автомобілів до смартфонів і ракет. Уряди обох країн розробили детальні плани щодо зменшення залежності від Китаю. Японія значною мірою виконала свої плани і сьогодні може отримувати мінерали з Австралії.
Але не Сполучені Штати. Навіть через 15 років країна все ще майже повністю залежить від Китаю в обробці рідкоземельних металів. Як наслідок, американські автовиробники, аерокосмічні компанії та оборонні підрядники опинилися в уразливому становищі.
Розлючений тарифами президента Трампа, Китай призупинив весь експорт певних рідкоземельних металів, а також ще цінніших магнітів, виготовлених з них.
Ці маленькі, але потужні магніти — не більші за каблучку, але в 15 разів сильніші за звичайний залізний магніт — є недорогим і часто недооціненим компонентом електродвигунів. Вони використовуються в електромобілях і автомобілях з бензиновим двигуном, а також в роботах, дронах, морських вітрових турбінах, ракетах, винищувачах та багатьох інших продуктах.
Китайська домінація у сфері рідкоземельних металів стала серйозним викликом для глобальної економіки та безпеки, особливо для таких країн, як США, що робить питання диверсифікації постачання стратегічних ресурсів вкрай актуальним.
