Декількома словами
В Японії здавна спостерігають за унікальним явищем – утворенням крижаного гребеня Міватарі на озері Сува. Його зникнення вважається поганим знаком, що свідчить про порушення природного балансу.
Вже понад шість століть мешканці гірського озера в центральній Японії відзначають настання найсуворішої пори року, святкуючи повернення природного явища, яке колись шанували як слід мандрівного бога.
Воно з'являлося лише після кількох днів надзвичайно низьких температур, коли озеро Сува замерзало, перетворюючись на суцільну білу кригу. Спочатку людей вночі будив гучний гуркіт. На світанку ставало видно джерело шуму: довгий, вузький гребінь зазубреного льоду, який таємничим чином виникав на поверхні озера, звиваючись, як гострий хребет дракона.
Це було Міватарі, що означає «священний перехід», який, за місцевими віруваннями, залишав бог синтоїстської віри Японії. Його поява викликала у мешканців почуття благоговіння, але й заспокоєння. Вони виходили на лід, щоб провести церемонію вшанування того, що вважали візитом надприродного. У ті рідкісні зими, коли крижаний гребінь не з'являвся, відсутність бога розглядалася як попередження про те, що природний світ втратив рівновагу.
Настільки важливим було Міватарі, що мешканці записували, чи з'явилося воно, в якому стані було озеро і які історичні події його супроводжували. Вони віддано вели ці описи щозими, починаючи з 1443 року, створивши чудовий архів, що свідчить про століття одноманітно холодних зим.
