Декількома словами
«Зелена книга» — це історичний путівник, який видавався з 1936 по 1966 роки і слугував для афроамериканських мандрівників у США картою безпечних місць в умовах расової сегрегації та законів Джима Кроу.
У період з 1936 до 1966 року, коли расова сегрегація в Сполучених Штатах Америки була законодавчо закріплена та широко поширена, подорожі для афроамериканців становили серйозну небезпеку. Закони Джима Кроу в багатьох південних, та й не тільки, штатах означали, що темношкірим могли відмовити в обслуговуванні в готелях, ресторанах, на заправках або навіть прогнати з дороги. Знайти безпечне місце для ночівлі чи їжі було складним завданням.
У відповідь на ці суворі реалії нью-йоркський поштовий службовець Віктор Г’юго Ґрін створив унікальний довідник, який отримав назву "Зелена книга негритянського автомобіліста" (The Negro Motorist Green Book), що пізніше став відомий просто як "Зелена книга".
Щорічно оновлюване видання слугувало життєво важливим путівником для афроамериканських мандрівників. У ньому були перераховані готелі, гостьові будинки, ресторани, перукарні, магазини та навіть приватні будинки, де темношкірих приймали без дискримінації. Список включав заклади як на Півночі, де сегрегація була менш формалізована, так і на Півдні, де вона була особливо жорстокою.
"Зелена книга" була не просто списком місць; це був інструмент виживання та планування, що дозволяв афроамериканцям подорожувати з меншим ризиком, уникаючи "міст заходу сонця" (sundown towns), де темношкірим було заборонено перебувати після настання темряви. Вона давала відчуття відносної свободи пересування в країні, яка систематично обмежувала їхні права.
Видання "Зеленої книги" припинилося невдовзі після ухвалення Закону про громадянські права 1964 року, який заборонив расову дискримінацію в громадських місцях. Однак цей скромний путівник назавжди залишився символом стійкості афроамериканської спільноти та важливим історичним свідченням боротьби за рівність і безпеку в США.
