Декількома словами
Помер Кім Шин-джо, північнокорейський командос, який брав участь у спробі замаху на президента Південної Кореї Пак Чон Хі в 1968 році. Ця подія стала одним із піків напруженості холодної війни на Корейському півострові.
Кім Шин-джо, єдиний захоплений член групи з 31 північнокорейського командос
Єдиний захоплений член групи з 31 північнокорейського командос, які в 1968 році підійшли на відстань удару до південнокорейського президентського палацу в центрі Сеула, перш ніж їх відбили, помер у середу. Йому було 82 роки.
Про смерть Кіма в лікарні повідомила в четвер його церква Сунрак у Сеулі, назвавши причиною похилий вік.
У січні 1968 року Кім та його колеги зробили немислиме — непомітно прослизнули через добре укріплений кордон між Північною та Південною Кореєю та пройшли 40 миль до Сеула з місією вбити Пак Чон Хі, який на той час був військовим диктатором Південної Кореї, та його співробітників.
Вони підійшли на відстань сотень ярдів до президентської резиденції Пак Чон Хі, але були зупинені південнокорейськими військами в запеклому бою. Усі північнокорейські вбивці були застрелені або вбили себе, крім двох.
Вважається, що один із двох повернувся на Північ. Іншим був Кім, який здався, а пізніше перетворився на полум'яного антикомуністичного лектора та християнського пастора в капіталістичній Південній Кореї. «Ми прийшли перерізати горло президенту Пак Чон Хі», — сказав Кім невдовзі після захоплення.
Рейд командос у саме серце Сеула 21 січня 1968 року — і захоплення Північною Кореєю американського розвідувального корабля USS Pueblo через два дні — ознаменували один із піків напруженості холодної війни на розділеному Корейському півострові.
Уражений нападом, уряд Пака таємно навчив власних вбивць, щоб помститися тодішньому лідеру Півночі Кім Ір Сену, дідусеві нинішнього лідера Кім Чен Ина.
(Підрозділ було розформовано після бунту південнокорейських командос у 1971 році.)
Південна Корея також створила армію резервістів і запровадила військову підготовку у середніх школах та університетах.
13-значна ідентифікаційна картка, запроваджена в той час для захисту від північнокорейських шпигунів, залишається обов’язковою і сьогодні для всіх південнокорейців віком від 17 років.
