Для в'єтнамських робітників фабрик математика заробітку на життя була достатньо складною ще до того, як президент Трамп оголосив про величезні тарифи на вироблені ними товари.

Нгуєн Тхі Туєт Хань майже рік працювала на двох фабриках шість днів на тиждень після того, як її чоловік втратив роботу у 2023 році. У неї не було іншого вибору, щоб допомогти прогодувати їхніх чотирьох дітей і забезпечити їм навчання в школі.

«Це було жорстоко», — сказала 40-річна пані Хань. Її чоловік знову працює повний робочий день на фабриці, але план Трампа щодо введення 46-відсоткового тарифу на імпорт з В'єтнаму нависає над їхньою сім'єю, яка живе в ряду бетонних багатоквартирних будинків на околиці Хошиміна.

«Моя сім'я пережила той важкий час — я не хочу переживати його знову», — сказала пані Хань, яка заробляє 577 доларів на місяць як менеджер лінії, що керує 138 робітниками, які виготовляють взуття для Nike, французької компанії зі спортивних товарів Salomon та інших світових брендів.

Страх відчувається на її фабричному поверсі, який оживає від гулу швейних машин, що зшивають тканину для взуття, яке відправляється до Сполучених Штатів. Трамп призупинив дію тарифу на В'єтнам і подібні збори на десятки інших країн на 90 днів. Але тут це навряд чи має значення. Дестабілізуюча перспектива того, що тарифи будуть відновлені, вже підриває економічне зростання В'єтнаму, яке залежить від виробництва товарів для американських споживачів. В'єтнам став виробничим центром за останні 15 років — в основному завдяки попиту в США, який забезпечив понад чверть його зростання минулого року.